Військове правоМобілізація, відстрочка від призову на військову службу та звільнення з неї за станом здоров’я

Введення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації

 

24.02.2022 р. країна-терорист, позначена на географічних картах, як російська федерація, вторглась на територію України. Цього ж дня Указом Президента № 69/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 р. № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.

В подальшому іншими Указами (від 17.05.2022 р. № 342/2022, від 12.08.2022 р. № 574/2022, від 07.11.2022 р. № 758/2022, від 06.02.2023 р. № 59/2023, від 01.05.2023 р. № 255/2023, 26.07.2023 р. № 452/2023) строк загальної мобілізації продовжено.

Хто не підлягає призову на військову службу?

Одним із найбільш актуальних питань сьогодення є відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, що передбачена статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, відповідно до якої не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

• заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
• визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії (ВЛК) тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням ВЛК);
• жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
• жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
• жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
• жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
• жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
• усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
• зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
• які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати;
• опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
• жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із визначених видів військової служби;
• народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
• працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
• інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках;
• здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
• наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
• жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
• військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
• працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
• осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
• осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;
• жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом 6 місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги).

В усіх перелічених випадках здавалось би все є конкретним і зрозумілим.

Однак, Верховний Суд в адміністративній справі № 380/7792/22 за позовом щодо оскарження рішення Державної прикордонної служби України про відмову в перетинанні державного кордону України студентом вказав:

85. Оцінюючи доводи позивача про відсутність у нього на момент спроби перетину кордону будь-яких обмежень, позаяк він, як здобувач вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не дорівнює звільненню його від обов’язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову. При цьому, наявність такої відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов’язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; виконання військового обов’язку в запасі; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану. Відповідно до Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «;Про військовий обов’язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «;Про прикордонний контроль», Правил перетинання державного кордону право на перетин кордону позивача мало бути підтверджене документами, передбаченими указаними нормативними актами, яких позивач не надав.

86. Позивач є здобувачем вищої освіти у національному закладі освіти, а тому його право на освіту у зв’язку із відмовою у перетині державного кордону не порушено, як не порушена і його свобода пересування у розумінні Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».

87. Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи першочерговий пріорітет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, Суд приходить до висновку, що спосіб реалізації державою у тих умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначався потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому є співмірним із застосованим до позивача обмеженням та не є свавільним.

Тож, незважаючи не все викладене, особам, які мають законну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, може бути відмовлено у праві перетину державного кордону України.

Висновок ВЛК – підстава для відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби

Як вже зазначалось за статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку ВЛК тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням ВЛК).

Статтею 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.

Отже, в обох випадках ключовою підставою для звільнення від мобілізації або військової служби за станом здоров’я є постанова ВЛК.

Оскарження регіональної постанови ВЛК можливо:

1. до Центральної військово-лікарської комісії (ЦВЛК) або
2. до адміністративного суду.

ЦВЛК має досить широкі права у порівнянні з судом, зокрема:

• оглядати військовослужбовців та інших осіб;
• перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;
• перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров’я (установах), військових частинах;
• витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв’язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи; архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови;
• залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи;
• направляти у заклади охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей, військовозобов’язаних, резервістів, працівників;
• запитувати від закладів охорони здоров’я (установ), військових частин, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та закладів фахової передвищої військової освіти додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи;
• розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (ЛЛК)) Збройних Сил України.

Як свідчить судова практика суди (в переважній більшості) відмовляють у задоволенні відповідних позовів, а тому досудовий порядок є більш дієвим. Це пояснюється тим, що прийняття рішення про непридатність до військової служби відноситься до компетенції ВЛК, тобто є дискреційними повноваженнями комісії.

Так, в адміністративній справі № 320/11377/22 Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив:

21. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про те, що рішення гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1, яке оформлене довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2022 № 1125, є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право Позивача – відновленню шляхом зобов’язання Відповідача повторно провести його медичний огляд військовослужбовця.

Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню

22. Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання Відповідача прийняти відповідне рішення про його непридатність до військової служби, з урахуванням висновків суду, в якому вказати, які види служби та роботи протипоказані військовослужбовцю ОСОБА_1 на стадії виниклих правовідносин є передчасними, оскільки вирішення питання щодо придатності /непридатності Позивача до військової служби на лежить до дискреційних повноважень Відповідача, які мають бути ним реалізовані за результатами проведення військово-лікарської експертизи Позивача з дотриманням процедури, визначеної законодавством, про що судом вказано вище.

Тому такі позовні вимоги (щодо зобов’язання Відповідача прийняти відповідне рішення) задоволенню не підлягають.

Переглядаючи іншу адміністративну справу № 810/5009/18 Верховний Суд зазначив:

68. Як вбачається з матеріалів справи, Білоцерківський об’єднаний міський військовий комісаріат листом від 19.09.2018 № 2/2103 запропонував позивачу з метою врегулювання конфлікту та винесення остаточного рішення щодо ступеню придатності до військової служби, пройти повторно медичний огляд щодо придатності у Центральній військово-лікарській комісії.

69. Разом з тим, позивач не звертався до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду висновку відповідача та не скористався своїм правом на проведення повторно медичного огляду щодо придатності до військової служби.

70. В свою чергу, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.

71. Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Слід врахувати, що рішення ВЛК може бути оскаржене протягом конкретно встановлених строків, а саме:

• у разі попереднього застосування досудового порядку протягом 3-х місяців, які починаються із дня вручення відповідного рішення за результатами розгляду заяви щодо оскарження постанови ВЛК;
• у разі оскарження постанови ВЛК безпосередньо до суду протягом 6 місяців із дня винесення відповідної постанови ВЛК (ознайомлення з таким рішенням).