Притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП
Статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачена адміністративна відповідальність за:
- керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,
- передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів
- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За перелічені вище дії передбачено покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
У випадку вчинення зазначених дій з обтяжуючими обставинами (повторність або вчинення більше двох разів протягом року, вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі після ДТП) передбачено ще більш суворе покарання.
Переважна більшість справ за ст. 130 КУпАП свідчить про суттєві недоліки в оформленні протоколу про адміністративне правопорушення або притягнення завідомо невинних.
Як правило, події та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення відбувається в динамічній обстановці і «правопорушник» не має адвоката на тій стадії, а тому важливо уважно ознайомитись з протоколом та викласти свої письмові заперечення та пояснення.
З огляду на характер адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП та суворість покарання, за практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), такі справи прирівнюються до кримінальних справ з відповідними гарантіями права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод / Європейська конвенція з прав людини).
АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ЄСПЛ СВІДЧИТЬ, ЩО В БУДЬ-ЯКІ СПРАВИ ЗА СТАТТЕЮ 130 КУПАП, Є ВИГРАШНИМИ І ЗАЯВНИКАМ ПРИСУДЖУЄТЬСЯ ВІДШКОДУВАННЯ У РОЗМІРІ 900 ЄВРО.
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання.
Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно рішення у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
В межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення та виправити цей недолік протоколу.
У справі «Куліш проти України», за заявою № 6023/23, рішення від 15.06.2023 р., ЄСПЛ вже поставив під сумнів розповсюдження кримінального аспекту на справи за ст. 130 КУпАП та зазначив, що відповідні гарантії не застосовуються у повній суворості.
У зазначеній справі «Куліш проти України» ЄСПЛ визнав заяву неприйнятою та вказав на наступне:
18. Крім того, прецедентна практика Суду демонструє, що в деяких правових системах інших Договірних держав у провадженнях про адміністративні правопорушення типу, який розглядається в цій справі, обвинувачення також можуть бути висунуті та обґрунтовані в судах посадовими особами або представниками органу, відповідального за складання протоколу про адміністративне правопорушення (див., наприклад, «Макарашвілі та інші проти Грузії», № 23158/20 та 2 інших, § 59, 1 вересня 2022 р.). Нічого не вказує на те, що відповідне українське законодавство перешкоджало судам викликати представників або посадових осіб таких органів з цією метою.
20. Більше того, навіть якби Суд надав заявнику найбільшу користь від сумнівів і припустив, що апеляційний суд не виправив би відповідний недолік через певну особливість у справі заявника, у будь-якому випадку очевидно, що сторона захисту не порушувала питання про відсутність сторони обвинувачення навіть у суді першої інстанції.
21. Таким чином, заявник не зміг продемонструвати, що він скористався інструментами, доступними йому на національному рівні для захисту своїх прав (див. mutatis mutandis, Захіровіч проти Ховартії, № 58590/11, §§ 31- 37, 25 квітня 2013 р., Smailagić проти Хорватії (ріш.), № 77707/13, §§ 34 і 36, 10 листопада 2015 р., Сігурдур Еінарссон та інші проти Ісландії, № 39757/15, §§ 45-49 , 4 червня 2019 р., і, наприклад, Піхоцький проти України (ріш.), № 47866/13, 25 березня 2021 р. [Комітет], з подальшими посиланнями).
ІНШИМИ СЛОВАМИ ГОТУЙ САНИ ВЛІТКУ, А ВОЗА ВЗИМКУ.
Тим часом заступник голови Комітету Верховної Ради з питань транспорту та інфраструктури В. Крейденко, зареєстрував законопроект за № 10002.
Як зазначає народний депутат:
Фактично наразі під час розгляду судом справ про адміністративні правопорушення, передбачених статтею 130 КУпАП, судді беруть на себе роль прокурора замість того, щоб залишатись нейтральною особою, що, в свою чергу, ставить під сумнів справедливість їх рішень та дає підстави громадянам України звертатися за захистом власних прав до Європейського суду з прав людини.
Така ситуація дає ЄСПЛ підстави для ухвалення рішень не на користь України, аргументуючи це порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «у зв’язку з небезсторонністю суду з огляду на відсутність сторони обвинувачення під час провадження у справі про адміністративне правопорушення», наприклад, як це відбулося у справі «Бантиш та інші проти України» (заява № 13063/18 та 3 інші заяви) від 06.10.2022.
Враховуючи той факт, що в Україні є досить розповсюдженою судова практика щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачених статтею 130 КУпАП, потенційна кількість звернень громадян України до ЄСПЛ (за аналогією до вищезазначеної справи «Бантиш та інші проти України») може бути досить значною, що, в свою чергу, негативно вплине і на державний бюджет України (виплати грошових коштів заявникам), і на міжнародну репутацію України (недотримання взятих на себе зобов’язань щодо прав людини і основоположних свобод, а саме – пункту 1 статті 6 конвенції).
