ГоловнаКатегоріяСудова практика

Клієнт – неповнолітня особа (жертва булера), що постраждала від фізичних дій іншої неповнолітньої особи (булера), які разом навчались в одній із київських гімназій.

Відносно булера було відкрито кримінальне провадження, яке згодом закрито судом у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та відмовлено прокурору у задоволенні клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру

В цивільному порядку з булера стягнуто моральну шкоду у розмірі 100 000,00 гривень, а також витрати на правову допомогу і проведення судово-психологічної експертизи.

Супровід і ведення справи здійснювалось адвокатом Артемом Федосіним.

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави (Кабінет Міністрів України і ДП “Київське лісове господарство”) з позовом про витребування земельних ділянок з незаконного володіння.

Суд першої інстанції залишив позов прокурора без розгляду у звязку з недотриманням вимог статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, а саме порушення порядку і відсутність підстав для представництва.

Апеляційний суд скасував рішення місцевого суду, яке було оскаржено до Верховного Суду.

Правовий висновок Верховного Суду у цій справі:

прокурор не має повноважень на ведення справ в інтересах державного підприємства, а відповідні вимоги не підлягають розгляду по суті. Отже, оскаржена постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню, а ухвалу суду першої інстанції про залишенням позову у частині позовних вимог прокурора в інтересах ДП «Київське лісове господарство» без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, необхідно змінити.

Відносно Клієнта Державною прикордонною службою України внесені відомості про обмеження у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетину державного кордону України до виконання судового рішення про стягнення заборгованості.

Адвокат Артем Федосін оскаржив судове рішення про заборону виїзду в апеляційному порядку.

… підставою для встановлення особі тимчасового обмеження у праві виїзду  за  межі  України є встановлення судом, який розглядає подання державного виконавця, факту ухилення боржника від виконання своїх майнових зобов’язань перед стягувачем. Під ухиленням від виконання зобов’язання варто розуміти такі  дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду,  за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання  та за відсутності об’єктивних обставин, які перешкоджають виконанню. З метою всебічного і повного з’ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов’язків учасників спірних правовідносин, суду належить з’ясувати, чи дійсно боржник свідомо ухиляється від виконання зобов’язання в повному обсязі або частково.

За результатами апеляційного розгляду судове рішення скасовано, а заборону на виїзд Клієнта за кордон знято.